У в’язниці очікування

            Припустимо в одному будинку живуть дві дівчини з однаковим іменем. Назвемо їх – Олеся. Якщо бути, відвертим – вони й не надто подобаються одне одній. Що доволі дивно, бо в жодної з них не було змоги оцінити моральні якості іншої.  Але дівчата цінують добросовісне сусідство, і щоразу вітаються одна до одної, намагаючись зберегти стосунки на попередньому рівні.

            Чого не знає ні одна, ні інша Олеся, так це те, що попри взаємну антипатію в них є дещо спільне. Щоночі вони чекають одного і того ж. Вони чекають дзвінка.  І для кожної з них, цей дзвінок може стати вирішальним.  Вони дивляться вечірні шоу, випробовують екстравагантні рецепти, відтирають візерунки іржі із ванни, переставляють місцями подушки на дивані, протирають пилюку із книжкових шаф, малюють нігті на ногах, гризуть нігті на руках. Щопівгодини перевіряють наявність мережі, та заряд акумулятора, хоч батарея і так знаходиться на постійній підзарядці. А іноді кожна із них просто ходить по хаті. Але в жодному разі жодна із них не дозволить собі втратити пильність, щоб пропустити цей дзвінок.

            Бо коли нарешті задзвонить той клятий телефон, він задзвонить в обох дівчат одночасно. Тільки для однієї Олесі, це означатиме, появу  донора, а разом з тим надії на життя. А для іншої – що її чоловік, вже ніколи не прокинеться з коми.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers