Буденна химерність

            Колись, будучи зовсім маленьким я писав статті на shkolazhizni. Тоді мене вабила грошова винагорода, яка становила 1 долар за статтю.  Я одразу ж піддався на спокусу патетики й пустив думку у вільне плавання в океані під назвою “сенс життя”.  Мене тоді розкритикували за наївність і інфантильність мислення, але були і такі, які казали, що в написаному підкупає щирість ще невинної душі, а не раціональність роздумів. Статтю прийняли.  Після того, мене як поперло. Шукав теми – писав про них статті.  Мотивацією тоді служили гроші(складав на електрогітару). Хоч, якими б смішними вони тепер не здавалися. Писати доводилося російською, тому тексти виходили доволі кострубаті. Та після редакторської обробки їм, наче згладжували гострі кути, аби ті не пошкодили сприйняття читачів.

            Пройшло вже більше 10 років з того часу. А я і далі пишу. І тепер точно не заради грошей – їх мені зараз ніхто не платить.        Більше того, за іронією долі, тоді крім того, що за написане платили, опублікуватися було набагато легше, чим зараз, коли пишу на чистому ентузіазмі. Отак-от, химерність іноді йде пліч-о-пліч з реальністю.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers