Та, що носить фарби з собою

            Зовсім скоро наступить магічний момент і ми опинимось в руках панянки, яка не потребує жодного представлення. Панянки, в якої на озброєнні мільйони відтінків одного кольору. Панянки, яка хоч і буває строгою та капризною, проте завжди може розраховувати на безумовну симпатію з мого боку. Панянки, яку ми всі називаємо осінню.

            Дехто каже, що осінь вбиває літо, а з ним і невинну безтурботність. Та вона лиш допомагає зрозуміти – пора підбивати підсумки та рухатись далі. Осінь – оберемок літа, без якого, всі спогади про нього розвіялися б, мов сухий пісок, кинутий проти вітру.

            Літо – еротичний геній, який вдягає дерева та роздягає людей. А з осінню – все навпаки, вона змушує вдягнутися, задуматись, відчути незвіданий запах змін у повітрі. Осінь – найкращий з відомих мені вчителів. Вона, наче приземлення на смугу реальності після психоделічного польоту у світі літніх фантазій. Осінь вчить сприймати світ таким, яким він є, та радіти навіть найменшим дрібницям.

            Останні посиденьки на терасах та перші дзвоники в школі.  Останні купання в озері та перші жнива у полях. Останнє тепле проміння та перші спроби зігрітись без нього. Наступає пора великих можливостей та безрозмірного натхнення. І було б нерозумно ними не скористатись.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers