На молекулярному рівні

            Рух – це життя. Не завжди хороше, але все-таки життя. Бо саме рух вважають однією з перших ознак, що відокремлює живих від неживих. Саме до нього закликають, щоб залишатися в когорті молодих і здорових.

            Постаючи перед вибором  чи рухатися, чи залишатися на місці – стає важко опиратися.  Хочеться довести свою приналежність до живих істот до апогею. Хочеться не просто йти, хочеться бігти. Бігти крізь пусті вулиці й занедбані парки, прориватися через байдужі натовпи та підкоряти переповнені стадіони, хочеться бігти не зважаючи на глибоку задишку та  гіперболізовану сердечну аритмію. Бігти! Бігти! Бігти! Бо, коли ти біжиш постійно – ніхто не здогадається  – женешся ти за чимось, чи від чогось втікаєш.

 

 

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers