Перший м’яч

1276542191_d4f3f2e1eeebfcedfbe920ecfff720ede020efeeebe5203031

            Алон вдивлявся в далечінь.  Там, майже в кінці ймовірної видимості, ще можна було помітити контури м’яча. Навіть впізнати його добрезнайомі прикмети. Але все ж таки він стрімко віддалявся. І тепер, коли відстань досягла не знаного раніше максимуму, здавалося, його вже ніяк не повернути.

            Цей м’яч завжди залишиться в пам’яті, як перший.  Той, з яким він ріс пліч-о-пліч. Той, з яким пройшло все його дитинство, і з яким він ніколи не розлучався.  Алон відчував, як легка хвиля ностальгії час від часу навідувалася до нього. Найкращі спогади з його життя були пов’язані саме з цим невеликим м’ячем синього кольору. Та навіть, не зважаючи на всі ті спогади, м’яч тішив своєю зручністю та універсальністю. Футбол, баскетбол, волейбол, гандбол, поло, чи навіть  пушбол – не було такої гри, в яку з ним не можна було зіграти. Він підходив для всього і щоразу показував себе із найкращої сторони. Майже зношувався з часом, а ставав тільки ще більш знайомим, та ще більш приємним. Нещасні випадки, природні катаклізми, несподівані зміни умов – якою б не була катастрофа, жодна з них навіть не наближувалась до того, щоб стати фатальною.

             Але яким б зручним та якісним не був б м’яч, його завжди можна замінити на інший. Можливо не такий же. Та інакшість, не завжди означає гіршість. Раніше Алон не уявляв своє життя без нього. А зараз він покидає його, щоб принести життя в зовсім інше місце. Прощавай, Земля. Привіт, Марс.

 

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers