Застібаючи ґудзики

            Я люблю починати замітки зі слова ми. Таким чином, намагаюся підкреслити, що попри всі розбіжності, у нас все-таки багато спільного.  Тому не варто сприймати подібні вислови, як фальшиві спроби набитися в друзі. Просто ми одного виду, і нам притаманно багато патернів поведінки, які доволі легко побачити. Звісно у випадках, коли внутрішня цікавість переборює підсвідому лінь та  перманентні збочені думки.

            Варто вже почати.  Ми часто дякуємо, коли нам кажуть комплімент, або коли, хтось щось нас для робить, або ж банально,  коли нас вітають з днем народженням. В той же час забуваємо, що подібні репліки – не що інше, як формальність. Звичність – для людини, яка в житті керується таким поняттям, як мораль. Ця звичність перетворюється у ввічливість,  коли вона не була очікувана, коли вона не була необхідна, коли вона приводить іншу людину у стан здивування. То ж варто казати дякую за вибачення. Вибачення – визнання власної провини, а подібний вчинок будь-якій людині дається не легко.       Дякувати за щирість, бо навіть якщо вона не надто приємна, щирість, потребує неабияких зусиль та відваги. Дякувати за те, що тебе вислухали і спробували зрозуміти. І зрештою, просто казати дякую за те, що ти поруч.

P.S. Дякую, що дочитали до кінця.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers