Підозрюючи каміння

     В цьому мікропості, я зовсім не намагаюся похвалитися своїм псом. Але от гуляю вчора з тварюкою, а мені якийсь чоловік робить комплімент. Точніше, не мені, а тварюці. «Який у вас гарний пес» каже. Я, як людина високого рівня виховання подякував, і зізнаюсь, мені були навіть приємно.

     Але, одразу ж в голову полізла думка – якби я гуляв зі своєю дитиною і цей чоловік зробив такий же комплімент в її адресу – це б насторожило. Це було б дивно. І я майже впевнений, що дивно було б не тільки мені. Будь-кому.  Миттєво б прокинувся внутрішній параноїк і труїв би душу темними думками. Хоч цілком ймовірно, що комплімент міг б бути зовсім щирим, без жодного негативного підтексту і подальших збочень. Невже у кожній спробі зробити, щось хороше ми вбачаємо негатив?

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers