Соціальний макіяж

            Першу роль при першому знайомстві відіграє перше враження. І одразу ж натикаєшся на першу пастку – іноді стараєшся так сильно, робиш акцент на тому, ким би тобі хотілося бути, що поволі стаєш заручником власної досконалості. Ілюзорної досконалості.

        І чим більше було прикладених зусиль для створення образу, чим довше він підтримувався, тим важче потім його спекатись. Він немов приклеєна маска, що з кожною миттю все більше дифузується з обличчям. Врешті-решт, перемірявши всі ці далекі від реальності ідеальні образи, в спробі їх позбутися можна втратити й своє справжнє обличчя.  І яким дивакуватим та незвичним воно не було, з ним завжди ходити легше, чим носити на собі маску іншої людини.

            Оперуючи термінами алегорій – це зовсім не означає, що треба ходити не причесаним чи голяка, розповідаючи найпотаємніші свої секрети усім наліво і направо. Золотою буває лише середина.

            Тому й кажуть – невеличка таємниця додає шарму. І нехай вона справді буде невеличкою, але все ж таки унікальною. Такою, яку можна довірити лише особливій людині. І тоді, можливо,  вона відкриє свою таємницю вам.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

7 comments on “Соціальний макіяж”

  1. Chris сказав:

    Цікаво)Але хіба завжди стараємось? Думаю, лише тоді, коли хочемо сподобатись. Тоді починаємо коригувати свою поведінку під, здавалось, загальноприйняті стереотипи, на які ж самі і опираємось. Тобто підбиваємось під ті моделі, які мали б подобатись усім, за загальним правилом. Чогось нас так програмує, коли хочемо сподобатись. Переважно перша реакція така:”ану ж буду такою(ким) гарною як всі (як всі це розуміють)”, а не “буду собою”. Чому? Бути індивідуальним, не таким – страшно. Страшно, бо це може потягти за собою самотність (самотність в розумінні відсутності біля тебе інших людей, окрім тебе). А самотність, за загальним сприйняттям, це найгірше, що може бути) Насправді, щоб не носити цю маску (Ваша теза, моя ж, за змістом схожа, але за формою – “поведінка під стереотип”), потрібно багато сміливості і, в першу чергу, таке важке для нас розуміння себе, розуміння, що головне, щоб ти був у себе, що головне, що в “мене є я”, що “я собі подобаюсь” і “я цим щасливий”. І тоді ти щасливий, тоді твій внутрішній ти в гармонії і зовсім не самотній). І вже питання, чи відкривати завісу і пускати когось в цей світ і чи цей хтось вартий цього світу і чи захоче його). Дякую) навіяло під стан душі. P.S. круті сюрреалістичні картинки, особливо Девіса.

    1. thereisnosun сказав:

      В більшості випадків ми стараємось справити хороше враження. Принаймні, я і ті люди які мені зустрічалися. Описаний ж вами егоцентризм самодостатній, але до пори до часу. Все ж таки, люди – істоти соціальні
      P.S. Дякую за такий розгорнутий відгук 😉

  2. Chris сказав:

    Ну що ж сказати)) Прийдеться вийти трохи за межі думки, висловленої в попередньому коментарі,за що наперед вибачте, просто “самодостатньою егоцентристкою” ще не називали ніколи… хіба що без егоцентризму:))І, якщо погоджуємось на загальному розумінні егоцентризму, як нездатності прийняти чужу точку зору, як концентрація на собі, то тут ж це спробую спростувати:) Мною наведено лише “що”: я не дала відповіді на питання “А для чого це?” (хм… бо цікаво вже: “А для чого Ви хочете справити хороше враження?”). Оцей “егоцентризм” ( хоч не люблю це слово) ніколи не є самоціллю. Дійсно, перечитавши після Вашого коментаря свою думку, сліди легкого егоцентризму, на перший погляд, є (при цьому вважаю це слово досить образливим, але ж погоджуюсь з Вами:)) Але… Для чого це заглиблення в себе, це “мати себе”? Бо не розуміючи себе, не маючи внутрішньої гармонії, ти і не зможеш бути емпатом. Як показала війна, без людської емпатії ми б не пережили 2014 рік (волонтери, добробати). Щоб віддавати, потрібно мати. Щоб розуміти іншого, потрібно зрозуміти себе (не вигадувати себе, а саме зрозуміти). Без цього, я думаю, не можливо зрозуміти свою життєву місію (я переконана, що вона є в кожного і суть якраз її знайти, і вона геть зовсім не егоцентрична, радше має запах альтруїзму,є вкладом для людства) і бути щасливим. А щодо останнього, то (коротко, бо ітак забагато пишу:)), хай простить мене Томас Гобс, “людина людині – панда” і один без одного ніяк:)) P.S. Дякую за коментар:) Ви дуже тонко підмітили, дякую:)

    1. thereisnosun сказав:

      Емпатія не потребує гармонії чи розуміння себе. Це річ, якою психічно здорова людина наділена апріорі.

      Щоб віддавати не обов’язково мати – іноді достатньо просто бажання. Прагнення , щось віддати. Зробити жест. Показати людині, що вона не сама. Що вона може розраховувати на підтримку.

      І я не казав, що бути самодостатнім егоцентристом – погано. Якщо вам нікого не потрібно і ви волієти жити відлюдником, то чом би й ні. Тим паче, якщо це робить вас щасливою 😉

  3. Chris сказав:

    Апріорі хіба що наділені ЗДАТНІСТЮ до емпатії. Але, я маю на увазі, розвинену емпатію, діапазон якої залежить від вашого внутрішнього стану (саме гармонії і розуміння себе). І від цього, відповідно, залежить, чи спонукатиме Ваш рівень емпатії до дії, допомоги і т.д. чи ви просто пройдете мимо, бо у вас депресія сьогодні, бо дощ падає 🙂 Хм… а як нічого не маючи, можна віддати? Ви пишете про “бажання, прагнення, жест”, а це вже щось:) Це говорить, що в такому випадку, є що віддати:) Вживаючи дієслово “мати”, я говорю не про матеріальні об”єкти. І я не казала, що Ви казали, що самодостатній егоцентрист – це погано:) Я сама написала визначення і сказала, що воно мені не подобається у такому розумінні:) Часто є різне розуміння тих чи інших понять, тому, перед тим, як щось критикувати, я люблю роз”яснити, як сторони розуміють це поняття між собою) бо часто буває, що говорять про одні речі, називаючи їх по різному, або ж навпаки:) P.S. Чогось нагадалось: “- А де я можу знайти когось нормального?- Ніде, – відповів Кіт, – нормальних не існує. Адже усі такі різні і несхожі. І це, на мій погляд, нормально”.

    1. thereisnosun сказав:

      Здорова думка. Погоджуюсь 🙂

      1. Chris сказав:

        можна переходити до інших цікавих роздумів, історій і спостережень:) сподіваюсь, ви не втомились:)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers