Бігаючи з ножицями

            Мабуть зрілість наступає не тоді, коли у трамваї поступаються місцем, а коли кардинально міняється світогляд.  Коли те, що раніше здавалося крутим та вражаючим, зараз виглядає нерозсудливим та нерозумним. І це нормально. Навіть добре. Ми приходимо у світ, щоб змінитися. Якщо в людини таке ж світобачення, як і 10 років тому, то скоріш за все вона тих 10 років провела у комі або й просто змарнувала.

            Рано чи пізно вислови на зразок – “live fast, die young” втрачають свою актуальність і мозок свердлить надокучливе питання – “Чому?”. Що в цьому хорошого? Що доброго в тому, щоб мати все й одразу? Хіба не втрачається тоді його цінність? Чим важче, щось дається, тим воно дорожче.

            Яке задоволення можна отримувати від життя, коли все що в ньому є, дісталося без найменшого помаху пальця, без жодного випробування й без боротьби? Бо ж зрештою, коли людині все падає з неба, вона має бути готовою, що одного дня на неї звалиться і саме небо.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers