Фотографуючи вітер

            Жити моментом – тваринний інстинкт.  І так як, відокремлення людей від тварин чи не найбільш розповсюджена патологія,  ми починаємо планувати, думати стратегічно і самі не помічаємо як всі ці процеси стрімко набирають хронічного характеру.  А потім виявляється – все наше недовге перебування тут можна розкласти ні на що інше, як на послідовність очікувань.

            Знуджене чекання коли закінчиться урок у школі, схвильоване чекання коли викладач при тобі ж перечитує твій твір і скаже свій вирок, дратівливе чекання коли принесуть соковите курча в прянощах, перестрашене чекання під кабінетами лікарів в темних савдепівських коридорах під страхом бути визнаним здоровим і вирваним  із життя на найближчих 360 днів, маніакальне чекання на сигнал присланого сповіщення від тієї, чиє волосся пахне посмішкою, контрольоване чекання між пересадками літаків і проходження контролю безпеки, радісне чекання, коли розпаковуєш подарунок і намагаєшся вгадати, що всередині, абсурдне чекання коли наступить Новий рік і перед тобою виринуть нові епізоди очікування. Чекання, чекання, чекання. Невже ми настільки незадоволені теперішнім?

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers