Тільки він

only_him

            Так далі тривати не може. Вона без нього більше не протягне й секунди. Це стало життєво необхідним. Кожна мить – випробовування. Кожна хвилина – покарання.

            Вона спішить до нього. Мріє насолодитися його безкінечною ніжністю й відчути гладкість на дотик. А як же ж добре, якби він зараз був поруч… Всі проблеми були б вирішеними.

            Але скільки разів  він був поруч, а вона цього не цінувала? Скільки разів заглядав в її глибокі карі очі, а вона не відповідала взаємністю? Скільки разів вона проходила повз нього, коли той гордо стояв підкутий власною самотністю?  Скільки разів покидала його засоромлений силует, що залишався світити навіть у темряві? Закриваючи двері, вона не здогадувалась наскільки він може стати для неї потрібним. Кожен подих зроблений без нього рівноцінний вічним стражданням в безкінечному вогні пекельної гієни. Правду кажуть – ціна будь-чого зростає по його втраті.

      Захекана вона перечіпається об обочину. Ноги не слухаються, підступно заплітаючись одна за одну. Зрадливі дерева довкола, насміхаються.  Розмахують гіллям, наче глузуючи тикають в неї пальцями. В якийсь момент стає так важко, що здається єдиний вихід зараз – здатися на милість долі.

            Але здаватися не можна. Треба рухатись вперед. Робити кроки. Залишати відстань позаду. Вдихати кисень. Відштовхуватися від повітря. Треба встигнути. І ось нарешті вона відчиняє двері. І бачить його. Він як завжди стоїть гордо і одиноко, не звертаючи на неї уваги. Але їй байдуже. Зараз – або потім буде пізно.

            Вона істерично стягає із себе спідницю. Зриває трусики, ледь не порвавши їх на шматки. Він мовчки дивиться на неї. Але вона готова і не прийме відмови. Не втрачаючи більше ні долі секунди, падає сідницями в його обійми. Бо він – унітаз.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers