Руйнівна конкретика

            Цілком природно, що кількість людей перевищує кількість наявних імен і серед них час від часу трапляються колізії. Що не зовсім логічно – більшість цим колізіям рада і для таких випадків навіть слово спеціальне придумали – теска. Ну чи там  – тьоска, в міру вашої освіченості.

            Але ж хіба люди з ідентичним іменем  не роблять замах на вашу індивідуальність? Бо врешті-решт ім’я дається людині, щоб воно асоціювалося лише з нею. Ім’я Адольф вмерло після другої світової. В школу пішло безліч Райнерів та Людвігів, але жодного Адольфа. І ви усі здогадалися про якого Адольфа йде мова, навіть без згадування його прізвища.

            Колись моїм улюбленим жіночим іменем було – Евеліна. Не через красу звучання, чи життєву силу, яку воно повинно б символізувати. Просто я жодної Евеліни не знав і міг цьому імені придумати крила.  А потім я познайомився з Евеліною. Не можу сказати про неї нічого поганого, але й нічим хорошим вона не запам’яталася. Лиш вкрала у мене загадкове ім’я.  То невже, щоб зруйнувати ім’я  досить когось ним назвати?

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers