Про життя і сенс його

про_сенс_життя

            Начитавшись екзистенціальних робіт можна прийти до висновку, наче ось, життя не має сенсу. А раз нема сенсу то для чого жити? А раз так, то цей балкон виглядає достатньо високим, а асфальт під ним достатньо твердим. Але ж стоп, хіба відсутність сенсу в житті робить його абсурдним? Адже, ми люди – найвища інстанція відомого життя, ми можемо багато. Ми можемо надавати сенс тому, в чому він відсутній. Наприклад, життю.

           Більшість людей, концентрують свою увагу на сім’ї, вихованні дітей, забезпеченні їх достатком  і тому подібне. І це нормально. Більше того це необхідно. Щоб людство і надалі розвивалося, нам потрібна значна вибірка з числа ймовірно можливих комбінацій, себто людей.  Дехто будує життя навколо власної самореалізації, і сім’я в нього або й зовсім відсутня, або відходить на задній план. Дехто, прагне стати відомим музикантом, винахідником, футболістом. В кожного своя мета.

           Всі ми вибираємо те що робити найбільше подобається.. Життя – це в першу чергу вибір. Вибір  – чи жити з ілюзією його сенсу, чи повернутись лицем до його абсурдності. Дехто не вибирає нічого.

           Декому приносить задоволення бухати. І я не в праві когось судити. Якщо, в алкоголіка нема, для прикладу дворічної доньки, яка плаче і каже “татку, я хочу їсти”, коли той валяється п’яний на підлозі, я не бачу нічого погано в такому виборі життя. Принаймні це його вибір. Він зробив його і готовий миритися із наслідками. Зовсім інший випадок коли в нього є хтось, хто залежний від нього.

           Будь що, що робить тебе щасливим, і не шкодить іншим – має право на життя.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers