Героїзм для чайників

  “Будь собою!” — порада, яка валяється поруч з такими безсмертними ідіомами як “розслабся” або “не нервуйся”. Навіщо? Бо ж перед тим як бути собою, треба відповісти на запитання – а хто ж я? І не потрібно бути лауреатом Нобелівської премії, щоб здогадатися – багатьом відповідь не сподобається. Можливо ти кровожерливий тиран, як Сталін, а можливо маніяк-психопат, як Тед Банді, але скоріш за все – просто чергова посередність. То хіба бути собою — це те, як би хотілося жити?

  Бути собою — це вибір тих, хто не хоче розвиватися. Тих, хто зміни сприймає, як загрозу, а не можливість. Без сумніву, нам варто знати хто ми. Проте, теперішнє “Я”, не повинно бути пунктом призначення. Воно повинно стати, точкою старту. Старту довгого марафону в пошуках кращого себе.

  Все життя ми ліпимо свою фігурку. І хоч кожному дається різний пластилін, один піддається для створення Богемської Рапсодії чи кількісної теорії слабких взаємодій, а інший не годиться навіть для паркування машини, не займаючи два місця. І все ж таки, в кінцевому результаті шедевральність створеного персонажу визначає не якість пластиліну отриманого на старті, а щирість зусиль прикладених по дорозі до фінішу.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers