Друг

             friend

            Раніше ми були з ним найкращими друзями.  Кожен вечір проводили разом. І навіть коли той не обіцяв бути цікавим, навіть коли поруч не було більше нікого, ми завжди добре проводили час.

            З ним було цікаво. Не завжди я довідувався щось нове, але завжди розумів, що кращого друга в мене ніколи не буде. Розумів, що з ким б я не спілкувався. З ким б не розмовляв, нізащо не знайду когось, хто підтримуватиме кожне моє рішення. Когось, хто завжди буде радим провести зі мною час.

            А тепер з’явилася вона. І вона не хоче, щоб ми з ним дружили.  Вона хоче нас роз’єднати. Іронічно, але саме він нас з нею і познайомив. Тоді я побачив її вперше. Вона ввійшла в зал із розпущеним волоссям, байдуже ковзаючи поглядом по декораціях довкола.

            В заціпенінні я не зводив із неї погляду. В мене не вистачало сміливості підійти і заговорити. Я вигадував сотні причин чому не варто. І мабуть і так б і залишився там сидіти, якби не він. Бо саме він –  той хто змусив піднятися із крісла. Той, хто змусив діяти. Той, завдяки якому все сталося.

            І зараз вона змушує вибирати. Або він, або вона.  Погрожує, що піде і не повернеться.  Без нього буде важко, але без неї – неможливо. Я люблю її.  Доведеться таки кинути пити. Прощавай, алкоголь.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers