Пробачити осінь

Autumn-Bridge

    Осінь – пора змін. Сезон перехідний, навіть підготовчий. Вона, як строгий вчитель, навчає нас сприймати все таким, яким воно є насправді. І ніколи не знаєш, що станеться завтра. В її непередбачуваності я вбачаю дике одержиме захоплення.

    Осінь – це саме життя. Я стверджую це впевнено  і щиро – без жодного помазка лукавості. Осінь дозволяє підбити підсумки, взяти паузу й осмислити все, що сталося влітку. Тільки з втратою приходить розуміння колишнього щастя. І тут не місце для зими. Бо зима – концентрат смерті. Все вже відбулося.  Попереду лиш довге очікування воскресіння в передчутті чогось нового. Восени ж все ще можна спостерігати, як відбувається те ефемерне перетворення. А що ж як не можливість спостереження надає відчуття сакраментальності?

    Осінь – це яскравість спогадів, того що вже минуло і спокій примирення із тим, що  ще буде. Осінь – це перехоплююча подих мить на краю високої скелі. Це широко розкинуті  плечі, що немов вітрила слідують за напрямком холодного вітру. Це проблиск сонця крізь оголені лісові хащі. Це випадковість зустрічей в затишку маленьких кафе. І цінність їхня не від цікавості знайомства, а від безнадійності його втрати.

     Як і кожна людина, кожна осінь змінює нас. Кожна секунда змінює нас. І я лиш побажаю, щоб вона не стала останньою.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers