Ой снігу-снігу білого насипала зима

maxresdefault

            Перший сніг, то як перший дзвоник. Буває щороку, а тішаться всі, наче вперше. Фб -стрічки прикрашають мімішні фоточки засніжених краєвидів та короткі відео безпечного кружляння по свіжому сніжку. Ай справді – ось же ж він різдвяний настрій й передчуття цілої серії веселих святкувань. А ми самі, наче у казці, а оті малесенькі кристалізовані скупчення води – то шматочки хмаринок наділені магією, яка несе в собі тільки дитячу безтурботність та затишок домашньої атмосфери. Чом б не радіти?

            Але я, коли дивлюсь на цей триклятий сніг, уявляю болото під ногами, слякоть в якому він буде топитися, задубілі пальці та відморожений ніс під час навіть коротких прогулянок, думаю про бомжів і бродячих собак, які десь зараз трусяться від холоду в кращому випадку по підвалах, думаю про відмітання машини від сніжних завалів та годинні затори через аварії на дорогах, про сотні людей, які стануть жертвами ожеледиці чи навіть зловісних сосульок, чорт забирай думаю навіть про кілометрові рахунки за газ! І цей от сніг, проклятущий сніг – який під виглядом різдвяного посланця лицемірно вривається в наші життя, щоб потім завдати підлого удару в спину.

            Вибачайте, якщо когось засмутив, насправді не мав цього на меті. Спробуйте сприйняти їх –  як погляд на речі під іншим кутом, це ж кажуть сприяє розвитку креативності. А творчими хочуть бути всі. Навіть ті хто сніг не любить, а зиму ненавидить.

            P.S. З точки зору екзистенціалізму виходить доволі символічно, що набираючи текст в мене виходить описка і замість “я” на екрані з’являється – “є”. Просто так. Спостережливе спостереження.

           P.S.S. Попри громіздкий потік гніву мушу визначити, що той білий порошок, яким зараз все заметено вщент, достобіса атмосферний.

Поділитись...Share on FacebookShare on Google+Share on VK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

UA TOP Bloggers